Остеопатія
Методика

Остеопатія – це філософія, наука, мистецтво управління здоров’ям, це система лікування альтернативної медицини, яка не має наукового обгрунтування.

Автор остеопатії американський лікар-хірург Ендрю Тейлор Стіл, датою її створення вважається 22 червня 1874 року. В основі остеопатії лежить уявлення про те, що вирішальне значення мають зв’язки між роботою тих чи інших органів та м’язово-скелетною структурою, а діагностика та лікування здійснюється руками лікаря.

Принципи класичної остеопатії не визнані науковою медициною. Е. Т. Стіл доводив остеопатію власною доктриною, в якій він повністю заперечував методи медицини, включаючи застосування ліків, та протиставляв свою систему лікування медичній практиці того часу.

Остеопатія розглядає тіло людини як цілісну систему, що знаходиться в динамічній рівновазі. Порушення цього балансу знаходить своє втілення у хворобах та станах, які не дають повноцінно функціонувати окремим органам та цілим системам, тому завдання лікаря остеопата полягає у відновленні втраченої рівноваги.

Найчастіше у пацієнта на з’ясування причин витрачається чимало часу та коштів. Ходіння по лікарських кабінетах можна замінити одним візитом до остеопата — лікаря, який ставить діагноз та лікує руками. Йому не потрібні інструменти, прилади, таблетки – вся справа в чуйних і тренованих пальцях, які легкими дотиками розпізнають проблемні місця в організмі та наводять лад.

Глибокі знання анатомії, фізіології та біомеханіки дозволяють остеопату зрозуміти причину болю. Його руки здатні знайти те, що не вловлюють навіть медичні прилади – внутрішню напругу м’язів та зв’язок, порушення ритмічності у роботі окремих органів.

Органи та тканини здорової людини мають певну форму, щільність, температуру. Коли в них відбуваються патологічні порушення, ці характеристики змінюються: органи можуть зміститися, збільшитися, стати щільнішими. Руки остеопата здатні вловити зміни, що тільки почалися й ще не завдали болю та які не можливо розпізнати за допомогою апаратури.

• Больовий синдром
• Головний біль (цефалгія), запаморочення
• Болі в шиї (цервікалгія), у спині (остеохондроз, радикуліт, простріли, порушення свободи рухів, оніміння в кінцівках), болі у міжребер’я та суглобах (артралгія), скутість рухів
• Розтягування м’яких тканин, біль у м’язах, спазми м’язів.
• Міофасціальний синдром (зокрема, пов’язаний із професійною діяльністю)
• Професійні ураження нервової, м’язової й кісткової тканин та органу зору внаслідок переважання вимушеної малорухомої пози та роботи з клавіатурою)
• Функціональні порушення цнс
• Наслідки травм, оперативного втручання (у тому числі спортивні, побутові, виробничі, а також травми, отримані під час катастроф та бойових, наслідки дтп, високий внутрішньочерепний тиск)
• Наслідки хронічної стресової реакції (депресії, синдром хронічної втоми, розлади сну)
• Психологічні причини захворювання коліна та кульшового суглоба

• Захворювання органів зору: порушення секреції слізних залоз (синдром «сухого ока»), ністагм, короткозорість, астигматизм, косоокість, що оперативно не коригується
• Захворювання лор-органів: хронічні синусити, риніти, гайморити, отити, фарингіти, ларингіти, «шум» у вухах, зниження гостроти слуху, приглухуватість)
• Хронічні бронхіти, бронхіальна астма
• Стоматологічні захворювання, ортодонтичні порушення
• Дискінезія жовчовивідних шляхів, діафрагмальні грижі, опущення внутрішніх органів (нефроптоз, гастроптоз), хронічні гастрити та інше
• Порушення репродуктивної функції, спричинені неорганічними причинами. Імпотенція, фригідність
• Деякі гінекологічні захворювання, менструальний біль, клімактеричні прояви
• Синдром передчасного старіння та старіння організму (уповільнення процесів, стримування розвитку хвороби, пов’язаних із старінням)
• Емоційна нестійкість
• Хронічні порушення мозкового кровообігу

Остеопатичний вплив – це дуже м’яке лікування, а значить, застосовувати таке лікування можна як новонародженим, так й людям похилого віку.
Серед усіх методик мануального лікування – це найефективніша, без ризику та ускладнень.